1. Форма захисту цивільних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, юридичних осіб та інтересів держави.
Форми захисту: судова(ст..124 КУ судочинство здійснюється КСУ і судами загальної юрисдикції(ВСУ,вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні і місцеві суди). Ст.55КУправа і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантуеться право на оскарження в суді рішень, дії чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституціею чи законом, ст..14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передб., що кожен громадянин під час розгляду будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’явлено йому, чи при визнанні його прав чи обов’язків у будь-якому цивільному процесі мае право на справедливий і публічний розгляд справи компетентними, незалежними і безстороннім судом створеним на основі закону. ЗУ «Про судоустрій»7.02.02-докорінно змінив зміст і напрямки діяльності судів по зміцненню законності в державі, захисту прав і свобод людини та гр.-на.), громадська(до громадської форми захисту належить самозахист, який е застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та несу перечать моральним засадам суспільства. Правозахисні дії вчинені сама зацікавлена особа без будь-якої нормативно-правової регламентації), адміністративна,. (полягає в тому, що у випадках встановлених законом, органи державного управління або місцевого самоврядування можуть захищати суб’єктивні права й охоронювані законом інтереси фіз..юр.ос.), нотаріальна(органи чи посадова ос., яка здійснює нотаріальні дії, має обов’язково перевірити правоздатність та дієздатність особи, чи не порушуються суб’єктивні права й охоронювані законом інтереси фіз..юр.ос.)
2. Поняття про господарське судочинство. Законодавство, яке застосовується при вирішені господарських спорів. Розмежування компетенції загальних та господарських судів.
Ст..125 КУ система судів загальної юрисдикції в Укр.будуеться на принципах територіальності і спеціалізації. В системі судів загальної юрисдикції діють господарські суди, що е спеціалізованими судами, що здійснюють правосуддя в господарських відносинах, вони є незалежними судовими органами для вирішення всіх госп.спорів, що вин.між юр.ос., держ.і ін..органами, а також під час розгляду справ про банкрутство. ЗУ «про судоустрій» в Укр.діють ВГС Укр., Ап.ГС, місцеві ГС,що утв.едину систему госп.судів.Основним нормативним актом, що регламентує проц. Порядок здійснення правосуддя в господарських відносинах, є ГПК України.(6,09.91р.) та ін..(ЦК Укр., ЗУ «про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом»). Госп.суд вирішує господарські спори на підставі міжн.дог., згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Згідно ст..4ГПК У., якщо в міжн.дог.Укр., згода на обов’язковість надана ВРУ, свт.ін.правила, ніж передб.зак-ом Укр., то заст..правила міжн.дог. Госп.суд у випадках передб.законом чи міжн.дог., заст..норми права інших держав. У разі відсутності зак-ва, що регулює спірні відносини з участю іноземного суб’єкта підпр-ої дія-ті, госп.суд може застосовувати міжнародні торговельні звичаї. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів неповаги, неясності, суперечності чи відсутності зак-ва, що регулює спірні відносини. Аналіз процесуального зак-ва дозволяє відмежувати компетенцію загальних судіві і господ.судів. Таким критеріями є: характер спірних правовідносин, суб’єктивний склад учасників спору. Госп. Суди Укр. Здійснюють правосуддя в госп.відносинах у межах встан.для них підвідомчості. Зідно зі ст.12 ГПК господ.судам Укр.підвідомчі: 1) справи з розгляду спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господ дог, у тоиму чисі щодо приватизації майна та з ін..підстав, крім: =спорів,щодо приватизації держ., житлового фонду; =спорів, що вин.при погодженні стандартів і технічних умов;=спорів про встан.цін на продукцію, а також тарифів на послуги, якщо такі ціни і тарифи відповідно до зак-ва не можуть бути встановлені за згодою сторін; = спорів, що вин.із публ.-правових відносин та віднесені до компетенціїКСУ ат адиін.судів. =ін..спорів, вирішення яких, відповідно до законів Укр, міждержавних органів та угод віднесено до веденні ін.органів. 2)справи про банкрутство; 3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету Укр., Рахункової палати з питань, віднесених зак-ми актами до їх компетенції; 4)Справи, що вин.з корпоративних відносину спорах між госп.товариством та його учасником, у тому числі з учасником, який вибув, а також між учасниками госп.товариств, що пов’язані зі ств., діяльністю, управлінням та припиненням дія-ті цього товариства, крім трудових спорів. Щодо другого критерію,то згідно ст..1 ГПК У правом на звернення до госп.суду наділені підприємства, установи, організації, ін..юр.ос., гром-ни, які здійснюють підприємницьку дія-ть без ств.юр.ос.і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підпр-кої дія-ті.
3. Поняття про нотаріат. ЗУ «Про нотаріат». Повноваження щодо вчинення нотаріальних дій. Розмежування компетенції загальних судів та нотаріату.
Ст..1 «про нотаріат» Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.нотаріальні дії здійснюється державнимиі приватними нотаріусами, посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають відоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред’явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом. Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів. Приватні нотаріуси мають право засвідчувати права, а також факти, що мають юр.значення і здійснюють всі нотаріальні дії, віднесені до компетенції держ.нотаріусів, за винятком видачі посвідчення про право на спадщину і вживання заходів охорони спадкового майна. Критерії розмежування їх компетенції є наявність чи відсутність спору на иайно. На відміну від судів нотаріат відноситься до органів безпірної юрисдикції. Однак у справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спору про право цивільне, що дає піставу називати окреме провадження безпірним, наприклад у суді розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення(ст.256ЦПК У).
4. Третейські суди : поняття, види, компетенція.
Третейський суд — недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов’язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9)справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств.11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції абоКСУ12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Стаття 7. Види третейських судів В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.
5. Поняття цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного процесу.
ЦП(суд-во)-це врегульований нормами процесуального права порядок розгляду і вирішення компетентними судами цив.справ. Цив.проц.скл.з поступових стадій-це складові частини единого цив.проц., що хар-ся спільністю найближчої проц..мети, мають специфічний зміст і відповідне процесуальне оформлення. Для кожної стадії характерна визначена сукупність проц..дій. Початок і закінчення стадії оформлюється відповідним проц..док.: 1)відкриття провадження у справі; 2) провадження у справі до судового розгляду; 3)судовий розгляд; 4)апеляційне провадження; 5) касаційне провадження;6)провадження у зв’язку з винятковими обставинами; 7) провадження у зв’язку з ново виявленими обставинами, 8)виконавче провадження. Наявність зазначених стадій не означає, що будь-яка цив.справа обов’язково має пройти їх усі. Рух цив.справи може бути закінчено, наприклад на стадії судового розгляду.
6. Поняття цивільної процесуальної форми (суть, основні риси та значення).
Правосуддя – це специфічне, притаманне тільки судам, форма здійснення владних повноважень органами судової влади, що завершується прийняттм судових рішень, які обовязкові для виконання всіма особами, стосовно яких вони виносяться.Правосуддя, як правозастосовча діяльність, хар-ся специфічною процесуальною формою. Характерні риси цив.-процес.форми:порядок розгляду і вирішення цив.срав заздалегідь визначені нормамицив.-роцес.права.заінтересовані в результаті справи особи користуються правом брати участь у розгляді справи і відстоювати свої права та інтереси на принципахрівності і змагальності.судове рішення в справі повинно бути засновано на фактах, встановлених за допомогою доказів і відповідати закону.
7. Предмет цивільного процесуального права. Метод правового регулювання цивільних процесуальних відносин.
Цив.проц.право— це самостійна галузь права, тому має специфічний предмет і метод правового регулювання. Предметом цив.проц.права є сусп..відносини, що вин.при здійсненні правосуддя у цив.справах. Метод правового регулювання цив.проц.правовідносин- самостійна категорія. Поряд їз предметом цив.проц. права він характеризує цив.проц. право як самостійну галузь права. Метод являє собою систему правових способіві прийомів регулювання, що встановлюють особливий правовий режим у сфері правосуддя у цив.справах. Метод цив.проц.права як спосіб впливу на регулюванні даною галуззю відносини е імперативно-диспозитивними, що виявляеться у складі іправовому становищі суб’єктів правовідносин, характері юр.фактів, правах і обов’язків, санкціях. Імперативність-всі цив.проц.відносини е відносинами «влади і підпорядкування» внаслідок участі у них суду-органу держави,уповноваженого на здійснення правосуддя і наділеного особливими владними повноваженнями. Дотримання закону судом та учасниками. Тільки суд вправі застосовувати примусові заходи. Диспозитивність відбиває інший аспект впливу цив.проц права:вільна реалізація наданих проц. Прав іпокладених обов’язків, але в рамках закону; рівність прав і обов’язків стосовно того самого виду суб’єктів; гарантованість прав іобовязків.У сукупності диспозитивність і імперативність хар-ть метод цив.проц.права.
8. Джерела цивільного процесуального права.
як зовнішня форма вираження права- це нормативні акт різного рівня, що містять норми зазначеної галузі права. 1.Конституція Укр., стосовно цив.проц.права вирішує питаня:-визначае судову систему Укр., уповноважуючи суди здійснювати правосуддя; — закріплює міжгалузеві принципи правосуддя, що відосяться до судочинства ісудоустрою; -передбачае гарантії судового захисту. Кожній людині гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод.ст2 ЦПК Цивільне судочинство здійснюється відповідно до КУ, ЦПК.ст.8 Суд вирішує справи відповідно до Конституції Укр., законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Суд застосовує ін.нпа, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що вст. Конст.та ЗУ. 2.Конвенція про захист прав людин і основоположних свобод, яка гарантує права та визнае юрисдикцію Європейського Суду з прав людини з питань тлумачення і застосування цієї конвенції. Ст..9 КУ положення Конвенції про захист прав людиниі основоложних свободе частиною нац..зак Укр. 3.ЦПК(18.3.04),11розділів:заг.положення,наказове провадження, позовне провадження, окреме провадження, перегляд суд.рішень, проц..пит.,пов’язані з викон.рішень у цив справах і рішень ін..органів, суд.контроль за викон.суд.рішень, визнання і викон.рішень іноземних судів в Укр.,відновлення втраченого суд.провадження, провадження у справах за участю іноземних ос., заключні іперехідні положення. 4.ЗУ «про судоустрій Укр»(07.02.02), що визначае правові основи організації суд.влади і здійснення правосуддяв Укр, систему судів заг.юриздикції, основні вимоги по формуванню корпусу проф..суддів, систему і порядок здійснення суддівського самоврядування.5. ЗУ «про прокуратуру»(05.11.91)містить норми, що регл-ть участь прокурора в цив.судочинстві. Джерелами ЦПпроава також е ЦКУ, СКУ та ін..закони.6.Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Ст8 ЦПК У, у випадку невідповідності правового акту ЗУ чи міжн.дог.суд застосовує акт зак-ва,що мае вищу юр.силу.У випадку невідповідності ЗУкр.міжн.дог., згода на обов’язковість якого надана ВРУ, суд застосов. міжн.дог. Згідно ст..8 ЦПК У , якщо спірні відносини не врегульогвані законом суд застосов. закон, що регулює подібні за змістом відносини, а за відсутністю такого-виходить із заг.основ зак-ва. Забороняеться відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості зак-ва, що регулює спірні правовідносини. Дискусійни е питання чи е джерелом роз’яснення пленуму ВСУ з питань застооусвання зак-ва.
9. Поняття і значення принципів цивільного процесуального права. Система принципів цивільного процесуального права.
— основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя(е історичними категоріями, вироблені протягом розвитку суд-ва, такі як змагальність, диспозитивність); -такі ідеї, уявлення про суд і правосуддя, що закріплені в нормах цив-проц.право, тобто мають нормативний хар-р. Таким чином принципи –основні положення, уявлення про суд і правосуддя, що закріплені внормах ЦПправа й відображають особливості даної галузі права. Значення; 1)е орієнтиром у нормотворчій діяльності, що дозволяе удосконалювати цив.проц.зак-во, оскільки вся система права й окремі його норми повинні відповідати зазначеним принципам.Законодачий орган країни повинен суворо дотримуватися такого підходу у правотворчій діяльності при внесенні відповідних змін і доповнення у проц..зак-во з метою його вдосконалення.2)дозволяють суду забезпечити правильне розуміння цив.проц.зак-во і застосувати його відповідно до дійсного змісту. Усі принципи пов’язані один з одним. Систематизація принципів – це їх упорядкування у певні групи відповідно до обраного критерію, підстави. Класифікаця:=за джерелами закріплення:закріплені конституціею, закр.галузевим зак-ом, закр.одночасно конст-ю та галузевим зак-ом.=за сферою поширення:-загально правові, що поширюють свою дію на право в цілому та хар-ть собливості його змісту.-міжгалузеві-,що втржають зміст певних груп галузей.- галузеві принципи, які хар-ть зміст певних галузей.=за обертом регулювання, 2 групи: +організаційно-функціональні, які е одночасно принципами організації правосуддя,+функціональні, я також принципи, що визначають проц..діяльніст суду і учасників процесу.
10. Принцип диспозитивності в цивільному процесі.Це закріплені в нормах ци.проц.права положення про можливість ос., які беруть участь у справі розпоряджатися своїми матеріальними і проц.. правами, а також засобами їх захисту, що активно впливають на вин., рух і зак.цив. прцесу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересу. Е головним принципом цив.проц.права, оскільки він визн.механізм вин., розвитку цив.справи.,та зв’язує рух і розвиток справи по стадіях цив.процесу. 1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 2. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. 3. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.
11. Принцип змагальності в цивільному процесі.Змагальна форма процесу визначае покладання тягаря доказування на самі сторони і зняття із суду обов’язку по збиранню доказів. Суд в цьому випадку тільки дае оцінку доказам. Судо-во мае хар-р спору, змагання сторін перед судом у доведенні обставин взятих за підставу їх вимог та заперечень. Змагальні засади процесу визн.мотивацію поводження сторін у суді, тому що результат вирішення спору залежить цілком від активності сторін. Такий спосіб організації судочинства зветься змагальними засадами чи принципом змагальності.1.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.4. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
12. Принцип процесуальної рівноправності сторін у цивільному процесі.Цей принцип закріплений у ст..129КУ і випливае зі змісту цілого ряду норм ЦП права, напр..ст29,31ЦПК У. Сутністі принципу полягае в тому що сторони в цив.проц.наділяються рівними але не однаковими проц..правами і обов’язками.Це заб-е рівність можливостей для зацікавлених осіб при зверненні до суду, а також при використанні проц..засобів захисту своїх прав та інтересів. Закріплення цього принципу обумовлено на сам перед рівноправністю субектів у матеріальних(цив.)правовідносинах, з яких вин. правовий опір. Позивач і відповідач мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, надавати докази, заявляти клопотання і відводи, оскаржувати рішення. Сторони наділяють не тільки рівними правами, а йрівними обов’язками, вони зобов’язані добросовісно здійснювати свої проц..права і виконувати проц..оовязки. (ст27ЦПК). Цей принци пов’язаний з принципами диспозитивності і змагальності. Суд зобов’язаний виконувати всі передб.законим засоби по заб.цього принципу.
13. Цивільні процесуальні правовідносини.— врегульовані нормами ЦПП суспільні відносини між судом і учасниками процесу, спрямовані на досягнені завдань цив.судочинства. Виникають на основі норми права, між двома суб’єктами: судом, який розглядає справу; ін.учасниками процесу. Підставою е ст124КУ-правосуддя здійснюеться виключно судами. Суд е не лише обов’язковим, але й основним субектом цив.проц.правовідносин. Він наділений владними повноваженнями відносно ос., які беруть участь у цив. судоч-ві, а тому такі відносини будуються за принципом влади і підпорядкування. Носіем владних повноважень е орган правосуддя, а вдержавному управління чи в ін.. сферф управл.дія-ті орган держ.чи ін..виду управління. При цьому управління грунтуеться на безумовному підпорядкуванні нижчих ланок управління вищим. Правосуддя ж е незалежним. Особливістю –мае владний хар-р, за законом суду відведена основна роль у виконання завдань цив.судоч-ва. Елементи:субекти(суд та ін..учасники),обект(те у звязку з чим виникають або на що спрямовані),зміст(скл.з прав і обов’язків субектів ЦПК)
14.Суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація.Субекти- суд, суддя, сторони, треті ос.,представники сторін і третіх ос., органи та особи, яким надано право захищати права та інтереси ін..ос., ос., які беруть участь у справах наказного та окремого провадження, свідки, експерти. Суд-головний субект, вирішує спір про право, захист порушених, невизнаних, оспорюваних прав. 2 групи субектів: ос., які беруть участь у справі та ін.. учасники цив.прцесу.ст 26 Склад осіб, які беруть участь у справі У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Особи, яекі беруть участь у справі, мають юр.заінтерисованість у резиультатах вирішення судом справи та реалізації ухваленого посправі суд.рішення. Сторони та треті ос.у псравах позовного провадження, заявники та заінтересовані ос.у справах наказного та окремого проавдженн перебувають між собою в спірних матеріальних правовідносинах, тому хар-р їх юр.зантерисоавності можна визначити як субективний, матер.-проавовий. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси ін..ос. звертаються до суду у визначених законом випадках за захистом держ.чи сусп..інтересу. До ін..учасників відносяться :секретар суд.засідання, суд.розпорядник,сівдки,експерти, перекладачі, спеціалісти, ос., які надають правову допомого, вони не мають юр.зацікавленості у вирішенні справи, не виступають на захист прав ін..ос., сприяють особам, які беруть участь у справі в доказуванні, судуу встановленні обставин, що мають значення для справи.
15. Суд, як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.Повноваження суду здійснює суддя однією особою, відпов.до своїх повноважень. Ст18 ЦПК справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.Ч.4ст.234 передб.справи окремого провадження, що розгул.у складі одного проц..судді і двох норлдних засідателів про:=обмеження цив.дієздатності фіз..ос., визнання фіз. ос. недієздатною та поновлення цив.діездатності;=визнання фіз. ос. безвісно відсутньою чи оголошення її померлою=усиновлення,=обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.=надання психіатричної допомоги в примусовому порядку. Апеляц порядок-склад колегії 3 судді. Касац-колегія 5 суддів. Судові рішення ухвалюеться в нарадчій кімнаті. Рішення прийметься більшістю. 1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;3) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді; До складу суду не можуть входити ос.які е між собою родичами.ст23. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Суддя не має право брати участь у апеляц. Чи касац.інст., якщо він брав участь у суді1інст. У разі скасування суд.рішення, повторна участь у розгляді справи того самого судді недопускаеться. Задоволення заяви про відвід судді, який розгул.справу одноособово, справа розгул,ін. суддею того самого суду. Якщо справа розгул.колегіею суддів і заявлено відвід одному судді чи всій колегії суддів і таку заяву задоволено справа розглядаеться в тому самому суді із заміною відведеного судді або іншим складом суддів
16. Цивільна юрисдикція судів.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження Стаття 16. Розгляд кількох пов’язаних між собою вимог1. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду 1. Сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.
17. Поняття підсудності. Види підсудності. Наслідки порушення правил підсудності.
Підсудність – це інститут (сукупність пр. норм), що регулює відносність цив.справ до компетенції конкретного суду суд.сис-ми для розгляду по І інс.Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цив. суд-ва, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. (територіальна підсудність). Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у вст. зак. порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у вст.зак. порядку місцем її перебування.Позови до юр.ос. пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Підвиди територіальної підсудності: загальна; підсудність за вибором позивача (альтернативна/пільгова); виключна; договірна; підсудність за зв’язком справ.1. загальна під-ть: Позови до фіз ос пред'являються в суд за зареєстрованим у вст зак порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у вст законом порядку місцем її перебування.Позови до юр ос пред'являються в суд за їхнім місцезнах-м. Зміна місця проживання не змінює підсудності справи. 2. альтернативна під-ть: Коли справа підсудна декільком судам 1 рівня, вибір суду для розгляду справи належить позивачеві.(ст.110 ЦПК)3. Виключна під-ть: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезна-м цього майна або основної його частини. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнах-м спадкового майна або основної його частини. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника. Вибір суду не залежить від волі позивача, а передб зак.Пред’явлення позовів по прерахованим справам в ін.суди, крім зазначених, забороняється.4. Договірна під-ть : сторони між собою за згодою можуть змінювати територіальну підсудність для конкретної справи.5.Підс-ть за звязком справ: має місце у випадках, коли між справами існує зв'язок, який дозволяє розглянути всі вимоги даного процесу.Ст115. Наслідки порушення правил підсудності 1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві
18. Особи, які беруть участь у справі.У справах позовного провадження ос, які беруть участь у справі, є сторони, треті ос, представники сторін та третіх ос. У справах наказного та окремого провадження ос, які беруть участь у справі, є заявники, ін заінтересовані ос, їхні представники. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси ін ос. Ос, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з док, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання ін ос, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань ін ос, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування суд засідання технзасоб, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися ін проц-ми правами, встан законом. Ос, які беруть участь у справі позовногопровадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього суд засідання, а якщо попереднє суд засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.Ос, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати вої проц права і виконувати проц обов'язки.
19. Сторони в цивільному процесі.Сторонами є головні ос пров-ня, що мають особисту зацікавленість в позитивному суд.рішенні, від імені і в інтересах яких ведеться суд.справа, на яких покладаються суд.витрати та розповсюджується закона сила суд.рішення. Сторонами в цив проц є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фіз і юр ос, а також держава. Позивач – це ос яка звертається за захистом до суду, оскільки вважає, що її права порушуються. Відповідач – ос, яка за заявою позивачв є порушником його прав та інтересів і внаслідок цього притягається до відповіді в суд.порядку.Сторони мають рівні процесуальні права і обов’язки. Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач — пред’явити зустрічний позов.Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цив проц. Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.
20. Процесуальна співучасть.1. Позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цив проц самостійно. 2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (проц співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов’язки. 3. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цив проц дієздатність. Суд за клопотанням позивача, не припиняючирозгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї ос, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі ін ос як співвідповідача.Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
21. Треті особи в цивільному процесі. Ст 34. Треті ос, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору 1. Треті ос, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення суд розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці ос мають усі проц права і обов’язки позивача. 2. Після вступу в справу третьої ос, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієї ос розгл-ся спочатку. Ст 35. Треті ос, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1. Треті ос, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. 2. Треті ос, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, ін ос, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. 3. Треті ос, які не заявляють самостійних вимог, мають проц права і обов’язки, встановлені ст 27 цього Кодексу. 4. Вступ у справу третьої ос, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Ст 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх ос, які не заявляють самостійних вимог 1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої ос або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя ос, зобов’язана повідомити суд про цю третю ос. 2. У заяві про залучення третьої ос повинні бути ім’я (найменування) третьої ос, місце її проживання або місцезнах-ня та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі. 3. Суд повідомляє третю ос про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої ос і роз’яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається ос, які беруть участь у справі. Якщо від третьої о не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї. 4. Третя ос, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі. 5. Якщо ос, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої ос до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи. 6.З питання залучення або допуску до участі в справі третьої ос суд постановляє ухвалу.
22. Процесуальне правонаступництво. Поняття й умови участі у справі правонаступника. 1. У разі смерті фіз ос, припинення юр ос, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в ін. випадках заміни ос у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої ос на будь-якій стадії цив проц. 2. Усі дії вчинені в цив проц до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для ос, яку він замінив.
23. Судове представництво.Ст38. Участь у справі представника 1. Сторона, третя ос, ос,яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси ін ос, а також заявники та ін заінтересовані ос в справах окремого пров-ня (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цив справі особисто або через представника. 2. Особиста участь у справі ос не позбавляє її права мати в цій справі представника.3. Юр ос представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. 4. Державу предст-ть відповідні органи держ влади межах їх компетенції через свого представника. Ст39. Законні представники 1. Права, свободи та інтереси малолітніх ос віком до 14р, а також недієздатних фіз ос захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи ін ос, визначені законом. 2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх ос віком від 14до 18р, а також ос, цив дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню ос чи ос, цив дієздатність якої обмежена. 3. Права, свободита інтереси ос, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном. 4. Права, свободи та інтереси спадкоємців ос, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або ін ос, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна. 5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді ін ос. Ст40. Ос, які можуть бути представниками 1. адвокат або ін ос, яка досягла 18р, має цив проц діє-ть і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. 2. Одна й та сама ос не може бути одночасно представником ін сторони, третіх ос, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні. Ст41. Ос, які не можуть бути представниками 1. особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. 2. Судді, слідчі, прокурори, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою ос в справі, чи як законні представники. Ст42. Документи, що посвідчують повноваження представників 1. Повноваження представників сторін та ін ос, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фіз ос; 2) довіреністю юр ос або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном,піклувальником чи охоронцемспадкового майна. 2. Довіреність фіз ос повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою ос організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. 3. Довіреність від імені юр ос видається за підписом посадової ос, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юр ос 4. Повноваження адвоката як представника посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об’єднанням, договором. До ордера адвоката обов’язково додається витяг із договору, зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих проц дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.5. Оригінали документів, зазначених ст, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи. Ст 43. Призначення або заміна законного представника судом 1. У разі відсутності у сторони чи третьої ос, визнаної недієздатною або обмеженою у цив дієздатності, законного представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у праві як законних представників.2. Якщо при розгляді справи буде вст, що малолітня чи неповнолітня ос, позбавлена батьківського піклування, не має зак-го предс-ка, суд ухвалою встановлює над нею відповідно опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування, призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у справі як зак-их пред-ів. 3. У разі якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, вст законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює зак-го представника. 4. Суд може призначити або замінити законного представника за клопотанням малолітньої або неповнолітньої ос, якщо це відповідає її інтересам.5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх призначив суд, і призначення ними ін ос здійснюються в порядку, вст ч 2ст241 Ст44. Повноваження представника в суді 1. має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені ос, яку він представляє, усі проц дії, що їх має право вчиняти ця ос. 2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної проц дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. 3. Підстави и порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями ЦПК 4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. 5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником ін сторони.
24. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.1. У випадках, вст зак, Уповноважений ВРУ з прав людини, прокурор, органи держа влади, ОМС, фіз та юр ос можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів ін ос, або держ чи сусп інтересів та брати участь у цих справах. 2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держ в порядку, встанЦПК та ін зак, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цив проц. 3. Органи держ влади та ОМСможуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цив проц для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, вст зак, або якщо суд визнає це за необхідне. Процесуальні права органів та ос, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси ін ос1. Органи та ін ос, які відпов до ст 45 цпк звернулися до суду в інтересах ін ос або держ чи сусп інтересах, мають проц права й обов’язки ос, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. 2. Відмова органів та ін ос, які відпов до ст 45 цпк звернулися до суду в інтересах ін ос, від поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє ос, на захист прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі. 3. Якщо ос, яка має цив проц діє-ть і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду. 4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення пит про наявніст підстав для подання апел чи касац скарги, заяви про перегляд рішення ВСУ, заяви про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в суді.5. Органи держ влади та ОМС, які беруть участь у справі для подання висновку, мають проц права і обов’язки, вст ст 27ЦПК, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті.
25. Інші учасники цивільного процесуУчасниками цив проц, крім ос, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу. (ПАР.2 ГЛ.4)
26. Поняття, мета та етапи доказування у цивільному процесі.Доказування- процесуальна діяльність осіб, які беруть участь у справі, а також певною мірою суду по збиранню, дослідженню та оцінці доказів, що спрямована на з’ясування дійсних взаємовідносин учсників спірного матер.правовідношення.Метою доказування є встановлення істини у справі для врегулювання спірних правовідносин сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвали рішення в справі і щодо яких у сторін та ін. осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Етапи доказування: 1. визначення кола доказів по справі (сторони та ін.особи, які зацікавлені у результаті справи). 2. Збирання доказів (обовязок сторін). 3. Подання доказів до суду. 4. Дослідження доказів. 5. Оцінка доказів (передбачений виключно для судді).
27. Поняття судових доказів та засобів доказування у цивільному процесі. Докази – це відомості, отримані у передбаченому законом порядку, про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного розгляду і виішення справи.Стаття 57. Докази 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
29. Обов’язок доказування та подання доказів1. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
30. Підстави звільнення від доказування 1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
31. Належність та допустимість доказівСтаття 58. Належність доказів 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Стаття 59. Допустимість доказів 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку,встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
33. Пояснення сторін, третіх осіб , їх представників, допитаних як свідківСторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
34. Показання свідків — це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Порядок допиту свідків 1. Кожний свідок допитується окремо. 2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. 3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його ос, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз’яснює його права і з’ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. 5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка проКВза завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: «Я, (ім’я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». 6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. 7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою задає питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. 8. Суд має право з’ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. 9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. 10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін. 11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд. 12. Суд може одночасно допитати свідків для з’ясування причин розходжень у їхніх показаннях.
35. Письмові докази.1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. 2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.Дослідження письмових доказів 1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам. 2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
36. Речові докази.1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. 2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Дослідження речових доказів1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред’являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред’явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання. 2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. 3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводуречових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
37. Огляд доказів за їх місцезнаходженням. Огляд речових доказів, що швидко псуються. Повернення речових доказів. Стаття 140. Огляд доказів за їх місцезнаходженням 1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. 2. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. 3. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. 4. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, кі беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеозаписи тощо. 5. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду. Ст 141. Огляд речових доказів, що швидко псуються 1. Продукти та інші речові докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів. 2. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, для участі в огляді продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, може бути залучено свідків, перекладачів, експертів, спеціалістів, а також здійснено фотографування і відеозапис. 3. Огляд продуктів та інших речових доказів, що швидко псуються, за їх місцезнаходженням здійснюється у порядку, встановленому статтею 140 цього Кодексу. 4. Після огляду ці речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані. Стаття 142. Повернення речових доказів 1. Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо останні заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. 2. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 3. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі після набрання рішенням суду законної сили.
38. Висновок експерта Висновок експерта — докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом. Дослідження висновку експерта 1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні. 2. Для роз’яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник. 3. Суд має право з’ясовувати суть відповіді експерта на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі4. Викладені письмово і підписані експертом роз’яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
39. Судові доручення щодо збирання доказів 1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. 2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з’ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов’язкова для суду, якому вона адресована. 3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов’язковою. 4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. 5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку.
40. Забезпечення доказівСт 133. Забезпечення доказів 1. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. 2. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. 3. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред’явлення нею позову. 4. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов’язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв’язку із забезпеченням доказівСт134. Заява про забезпечення доказів 1. У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити. 2. До заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу. Стаття 135. Розгляд заяви про забезпечення доказів 1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов ще не пред’явлено, — місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів. 2. Заява про забезпечення доказів розглядається протягом п’яти днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов’язковою. 3. У разі обґрунтованої вимоги заявника, а також якщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред’явлено позов, заява про забезпечення доказів розглядається судом невідкладно лише за участю заявника. 4. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи. 5. Якщо після вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів позовну заяву подано до іншого суду, протоколи та інші матеріали щодо забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу.
41. Процесуальні строкиСтаття 67. Види процесуальних строків 1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, — встановлюються судом. Стаття 68. Обчислення процесуальних строків 1. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків 1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Стаття 70. Закінчення процесуальних строків 1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. 2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. 3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи іншийнеробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. 4. Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. 5. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. 6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.
42. Зупинення процесуальних строків. Наслідки пропущення процесуальних строків. Поновлення та продовження процесуальних строків. Ст 71. Зупинення процесуальних строків 1. Зупинення провадженняусправі зупиняє перебіг процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. Ст72. Наслідки пропущення процесуальних строків 1. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. 2. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Ст 73. Поновлення та продовження процесуальних строків 1. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. 2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов’язковою. 3. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання. 4. З питань, зазначених у цій статті, судом постановляється ухвала.
43. Поняття та види судових витрат.1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
45. Витрати, що пов’язані з розглядом справи До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
46. Розподіл судових витрат між сторонами Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами 1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. 2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. 4. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. 5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ст89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди 1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їхвідповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. 2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. 3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
47. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу 1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. 2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
49. Пред’явлення позову. Позовна заява та її реквізити. Об’єднання та роз’єднання кількох позовних вимог Стаття 118. Пред’явлення позову 1. Позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з отриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді. 2. Позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою. 3. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви 1. Позовна заява подається в письмовій формі. 2. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви. 3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. 4. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. 5. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 6. До позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.7. У разі пред’явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 8. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. 9. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення доказів або позову. Ст126. Об’єднання і роз’єднання позовів 1. Суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають раво постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача. 2. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз’єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.
50.Право на судовий захист відповідача. Заперечення відповідача проти позову. Зустрічний позов.Ста 123. Зустрічний позов 1. Відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.2. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. 3. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом. Стаття 124. Форма і зміст зустрічної позовної заяви 1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред’явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 цього Кодексу. 2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу. Стаття 125. Позов третьої особи із самостійними вимогами 1. Положення статей 123 і 124 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження. Ст 128. Заперечення відповідача проти позову 1. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення.2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. 3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
51. Мирова угода. Зміна позову. Відмова від позову. Визнання позову. Ст174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем 1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. 2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. 3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. 4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. 5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Стаття 175. Мирова угода сторін 1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. 2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. 3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. 4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. 5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. 6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
52. Забезпечення позову.Ст 151. Підстави для забезпечення позову 1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. 3. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. 4. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб’єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову. 5. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.Стаття 152. Види забезпечення позову 1. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. 2. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. 3. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. 4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. 5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. 6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Ст 153. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову 1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. 2. Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. 3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову. 4. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову. 5. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. 6. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. 7. У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання. 8. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. 9. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. 10. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. 11. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. 12. Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену закономСт154. Заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного частиною другою цієї статті. 2. У разі забезпечення позову про стягнення грошових коштів відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві. 3. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. 4. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.5. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову. 6. Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. 7. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини п’ятої статті 151 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі. Ст 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави 1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. 2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави. 3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців ісля настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.